Щоранку о 9:00 – загальнонаціональна хвилина мовчання
Згадуємо мирних жителів Слов’янської громади, які стали жертвами повномасштабного російського вторгнення.
Шурко Олексій Родіонович
(28.02.1970 – 10.04.2026)
Олексій Шурко народився 28 лютого 1970 року в Донецьку. Навчався у 57 середній школі. Проходив строкову службу у військах ППО. Отримав вищу інженерно-технічну освіту за двома спеціальностями у Донецькому політехнічному інституті. Згодом закінчив ще один виш за фахом «Економіка та управління на підприємстві».
Працював головним інженером та на керівних посадах багатьох виробничо-промислових підприємств Донецька. Особливе місце у цьому періоді його трудової біографії займали ВАТ «Точмаш» та ТОВ «Донецькспецсталь».
У 2014 році, коли обласний центр був захоплений російськими терористами, Олексій Шурко переїхав у Слов’янськ. Тут він впродовж декількох років працював на комунальному підприємстві «Словміськводоканал» - спочатку головним інженером, потім генеральним директором. У 2021 році очолив обласне комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», з 2022-го працював на цьому підприємстві головним інженером. Був нагороджений відзнакою Президента – медаллю «За оборону України».
«Батько був дуже працьовитим та відповідальним. Його інженерні рішення не раз допомагали вирішувати проблеми обласного масштабу. З початку повномасштабної війни він майже цілодобово був на роботі, навіть у вихідні виїжджав на об’єкти, - розповідає старший син Олексія Шурка Петро. – Завжди допомагав людям, навіть незнайомим. Був дуже начитаним. Захоплювався полюванням. Любив прогулянки з родиною, був доброзичливим та жартівливим. Для нас із молодшим братом він назавжди залишиться супергероєм».
8 квітня 2026 року автомобіль під керуванням Олексія Шурка, який рухався по трасі Словʼянськ-Краматорськ, атакував ворожий fpv-дрон. Олексій Родіонович був важко поранений. На жаль, 10 квітня від отриманих травм він помер у харківській лікарні.
Поховали Олексія Шурка на Жулянському кладовищі в Києві. У нього залишилися двоє синів.
Розділяємо з рідними, близькими та колегами біль непоправної втрати.
Вічна та світла пам’ять!
