Наші вдома: до Слов’янська з полону повернувся солдат-гранатометник в/ч А0536 Нікіта Василенко
У російському полоні хлопець перебував з весни 2022 року і був обміняний у минулому травні. З Нікітою зустрівся начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях. Він привітав бійця із поверненням та вручив йому нагороду Слов’янської МВА — Знак пошани «Разом до перемоги».
«Від себе особисто і від усіх мешканців подякував за мужність, незламність духу, самовіддане виконання військового обов’язку. І за те — що повернувся додому живим», - зазначив очільник Слов’янської громади.
Нікіті 24 роки. Він закінчив ЗОШ № 19 і ПТУ № 146. У 2021-му, 20-річним юнаком, уклав контракт із ЗСУ. Після початку повномасштабного вторгнення воював під Маріуполем.
Хлопці потрапили в оточення. Протягом двох тижнів, перебуваючи на окупованій вже території, Нікіта намагався пробитися до своїх. Це у нього окрема історія — про людську допомогу і людську зраду. На жаль, був схоплений, опинився у полоні.
Пройшов декілька колоній. Наших військовополонених весь час переміщали з місця на місце. Втрачалися дружні зв’язки, орієнтація у просторі, надія. Перші два роки — суцільні знущання, тортури, голод. Потім умови стали трохи легшими. Але моральний тиск продовжувався.
Нікіта не знав, що з його рідними. За три роки чотири рази дозволили написати мамі. Але, як потім вияснилося, жодного листа жінка не отримала. Бранцям розповідали, що Україна давно захоплена по ріку Дніпро, і там їх ніхто не чекає. Не зламатися допомагали внутрішній стрижень і віра.
Коли на початку травня хлопців помістили в автозаки і кудись в черговий раз повезли, про обмін навіть не думав. Усе стало зрозуміло лише в Білорусі. З очей зняли пов’язки, і наші вперше за весь час побачили автобуси з українськими номерами й людей у формі з жовто-блакитними патчами.
Потім була дорога до Чернігова. І весь час вздовж неї стояли люди з українськими прапорами, махали руками і вітали з поверненням додому. Наші в автобусах не стримували сліз.
А ще потім — перші дзвінки мамі та брату, реабілітація, зустрічі з близькими і побратимами, дорога додому у Слов’янськ.
Наразі у більш безпечних областях країни проходять реабілітацію ще троє наших земляків, які повернулися з полону. Плануємо зустрітися з кожним.
